Кокцидіоз кролів

Кокцидіоз кролів

Кокцидіоз. Найпоширеніше згубне шлунково-кишкове захворювання молодняка кролів. Може хворіти на кокци­діоз молодняк у 1,5—4-місячному віці, головним чином, при поганій годівлі і брудному, скупченому утриманні.

Істотна а іноді і переважна частина загального падежу кролів від заразних захворювань припадає на кокцидіоз.

Збудник кокцидіозу — кокцидії (дуже дрібні паразити). У кроля паразитує кілька видів кокцидій. Одні з них живуть у печінці і спричинюють кокцидіоз печінки, а всі інші види — у кишках і спричинюють кокцидіоз кишок.

Кокцидії мають дуже складний цикл розвитку, який вони проходять у клітинах печінки і в кишках кролів, виділяючись назовні з калом у вигляді яєць — ооцист. Виділені ооцисти здатні заражати кроля тільки після до­зрівання, яке настає в них через 24—48 год. У холодний час року ооцисти дозрівають повільніше. Кролі, особливо молодняк, мають схильність поїдати кал, що і є основною причиною зараження кокцидіями. Якщо кал залежується у клітках і забруднює корм, то це — прямий шлях до за­раження молодняка кролів кокцидіозом. Саме поява у 2004 р. міні-ферм«Раббітакс -4» у широкому загалі на ринку кролівництва, змогла усунути з денного порядку питання втрат кролів через кокцидіоз, і це було лише початком у боротьбі з багатьма іншими хворобами кролів.

Новонароджені кроленята, що живляться молоком ма­тері, не мають кокцидій, але з переходом на інші корми в їх печінці й кишках з’являються кокцидії. Кокцидіоз особливо уражує кроленят, відсаджених від матері, коли годівля материнським молоком зовсім припиняється.

Десятий-дванадцятий день після відсадження — най­більш небезпечний час для ураження кролів кокцидіозом. І в практиці кролівництва основний відхід молодняка при­падає саме на цей період. Дорослі кролі не хворіють на кокцидіоз, але в деяких з них кокцидії постійно живуть в організмі. Тому такі тва­рини завжди виділяють з калом ооцисти і є кокцидіоносіями. Маленькі кроленята заражаються від дорослих кролів і, в першу чергу, від своїх матерів. Тому велике значення мають добрі умови утримання та годівлі кроленят, чистота клітки. Вогкість, протяги і погана якість корму — усе це сприяв розвиткові хвороби у кроленят.

Корм повинен бути не на підлозі поряд чи на калі, як це є у горе-кролівників, а в окремій годівниці.

Кокцидіоз кролів, шлях зараження.

Мал.  Шлях зараження кролів кокцидіозом:

А — кокцидіозна самка з двома кроленятами; Б і В — кроленята поїдають заражений калом корм і заражаються кокцидіозом. Кріль, що захворів на кишкову форму (Б), гине, а що захворів на печінкову, форму (В), виживає і перетворюється в прихованого носія зарази, як і самка (Л). Виходить замкнуте коло. Печінка і кишечник, уражені кокцидіями, зображені грубо,

схематично.

Кроля, що захворів на кокцидіоз, відрізнити від здорових дуже легко: тварина починає худнути, шерсть у неї стає скуйовдженою і втрачає блиск. Живіт збільшується і трохи звисає. Починається пронос, який на огузку і на задніх лапках бруднить шерсть. Апетит у кроленяти зберігається, і лише в останні дні воно корму не приймає, лежить на боці і гине в судорогах.

Розтин кишок і шлунка кроля виявляє дуже сильне запалення. Вміст кишок зеленувато-жовтого кольору, перемішаний з бульбашками газу. Якщо взяти мазок слизової оболонки кишечника і подивитися під мікроскопом, то можна виявити величезну кількість збудників хвороби— ооцист кокцидій. Ця картина захворювань буває при кишковій формі.

Звичайно печінкова форма кокцидіозу поєднується і з кишковою формою, хоч збудники печінкового і кишкового кокцидіозу різні. Уражуючи печінку, кокцидії спричинюють загибель великої кількості її клітин, внаслідок чого утворюються вузлики, наповнені гноєм, які іноді бувають досить великі.

Така печінка вже не може нормально виконувати своїх функцій, а це веде до порушення діяльності кишечника і травлення. Такі кролі мають великий живіт і жовтяничне забарвлення слизових оболонок рота, а іноді й шкіри внаслідок закупорювання жовчних проходів кокцидіями та розлиття жовчі по організму. При великому ураженні печінки тварина гине.

            ;

Коли зробити розтин печінки, то виявляється, що вона внаслідок хвороби стає дуже збільшеною, пронизується великою кількістю гнійників різної величини, з яких під час розрізу виділяється густа маса гною.

Одна з причин великого поширення кокцидіозу кролів — надзвичайна стійкість кокцидій проти факторів навколишнього середовища і дії хімічних речовин. Тому в боротьбі з кокцидіозом особливого значення набувають запобіжні заходи та ефективна дезинфекція.

Сьогодні достатньо є різних засобів боротьби та лікування кролів від кокцидій. Додають також кокцидіостатики в раціон годування кролів, що істотно полегшує боротьбу з цією хворобою.

Поряд із здійсненням таких заходів, як дезінфекція клітин і дотримання гігієни і культури кролівництва, треба створити відповідні умови утримання та годування  кроленят. Одне з основних умов при вирощуванні молодняку кролів - змітст самки і кроленят на рейковому теплом взимку, дерев'яній підлозі. Ні в якому разі знизу кроликів не повинно продувати, рівно, як і не повинно бути протягу в клітки для кроликів. Підлога для кроликів повинна бути теплою в , «Раббітаксах» днище підлоги «нагріває» бункерна система збору екскрементів, на цій системі не заощаджується!  Шкідливі гази, що утворюються внаслідок розкладання бактерій, видаляються завдяки системі примусової вентиляції, що не дозволяє газам підніматися до дихальних шляхів кроликів. Сьогодні на ринку міні-ферм для кроликів. з великим апломбом піаряться клітки для кроликів, де низ підлоги підданий обдуву вітрами, оточення холодним повітрям ( мова йде про зимові періоди), і кролики перебувають на холодній підлозі, без можливості сховатися або розігрівати свій організм рухом, таким чином  приречені на простудні захворювання бронхів, легень, нирок. Ослаблений організм - добре поприще для життєдіяльності кокцидій.

Організація і оплата праці в кролівництві

Організація і оплата праці в кролівництві

Еко кролівницька ферма, як і інші кролівничі ферми України, водночас і інших країн,  є однією з ланок тваринництва.

Для ефективності господарювання  усі виробничі процеси на кролефермі треба здійснювати за певним планом. Планування всіх робіт на фермі допоможе власнику бізнесу  враховувати кількість кормів, потрібну для поголів’я ферми, і строки їх використання, потребу в клітках, обладнанні кролівництва, розхідних матеріалах по утриманню кроликів, необхідному інвентарі. На основі планування керуючий кролівничою  фермою повинен знати, коли та яку кількість продукції можна реалізувати з ферми. Планування провадиться за такими показниками: кількість маточного поголів’я і самців-плідників, кількість окролів, вихід молодняка та його реалізація, збір пуху з кролів пухових порід, коли таке ведеться на господарстві, отримання якісної шкурки з кролика чи шкіри кроля.

Сучасна кролеферма "Раббітакс"

Основні виробничі процеси на кролівницькій фермі такі: підготовка до виробничого року, проведення парувальної кампанії, проведення окролів, вирощування молодняка, реалізація продукції ферми, добір, підбір і комплектування стада на наступний виробничий рік.

Для успішного виконання всіх цих робіт необхідно, щоб зв’язані між собою всі перелічені процеси виконувались на фермі своєчасно і в комплексі, тобто працівники ферми повинні одночасно вести правильний добір і підбір маточного стада, організовувати правильну годівлю тварин, забезпечуючи їм відповідні умови утримання.

Завідуючий кролефермою на підставі річного виробничого завдання складає щомісячні робочі плани, вказуючи в них усі види роботи та строки їх виконання.

Для роботи на кролівничій фермі  необхідно підготувати кадри, які б уміли доглядати за тваринами. Керувати фермою повинен досвідчений бригадир або завідуючий, якого призначає правління власника бізнесу на строк не менш як 2 роки. Заключати відповідні угоди на працевлаштування саме на такі терміни доцільно тому,  щоб  перешкодити  втечі навчених кадрів, які власне приходять « стажуватися» на сучасні еко кролівничі ферми з метою набратися власного досвіду, якого не отримати зараз в навчальних закладах.  І власнику еко кролівничої ферми жодного інтересу нема, коли такий працівник накиває  п’ятами – в нього вкладається багато, і тому контрактні стосунки – під підпис.

Число працівників на кролефермі визначається нормою навантаження, кількістю маточного поголів’я та напрямом  діяльності кролівницької ферми.

За бригадою (а в середині бригади — за кожним працівником) закріплюються клітки, певна кількість самок і самців з усім приплодом і весь інвентар на строк не менш як 3 роки. В умовах конкурентного ринку праці,  від працівників  слід вимагати якнайкращого  і сумлінного виконання  своїх обов’язків,  створюючи змагальні умови.

Успіх виконання виробничого завдання в значній мірі залежить від правильної організації і оплати праці на фермі. Правильна організація і оплата праці на кролівницьких  фермах зміцнює трудову дисципліну, ліквідує знеосібку в догляді за тваринами, усуває зрівнялівку в оплаті праці і створює матеріальну зацікавленість працівників у справі відтворення кролівничого племені та підвищенні її продуктивності.

В основному  на кролефермі встановлено таку оплату праці кролівникам:

1.         За догляд і збереження, кожної кролематки нараховується за місяць — 0,2                     трудодня.

2.         За кожне одержане і вирощене до відлучення кроленя — 0,2 трудодня.

3.         За кожні 10 кг приросту живої ваги кролів — 5 трудоднів.

4.         За кожних 10 шкурок, зданих заготівельним організаціям:

• І сорту -5 трудоднів
• II сорту - 2,5 трудодня.

Виходячи із завдань та специфіки діяльності кролеферми встановлюють додаткові нарахування, а вартість оплати трудоднів  індексують щодо  інфляційних процесів.

Оплату в трудоднях за приріст живої ваги кролів провадять на підставі акта, який складається при зважуванні кролів перед відлученням і реалізацією.

Важливим у роботі є те, щоб кожний працівник знав свої обов’язки. Наведемо перелік обов’язків окремих працівників кролеферми.

Обов’язки завідуючого фермою такі:

1.         Кролівництво і контроль за всіма роботами на фермі.

2.         Ведення обліку на фермі і звітності по поголів’ю ферми, одержанню і              

            витрачанню кормів,  нарахуванню трудоднів працівникам ферми.

3.         Складання раціонів.

4.         Складання розпорядку дня.

5.         Контроль за годівлею та утриманням тварин на фермі.

6.         Складання планів парувань та окролів.

7.         Організація і проведення парувань тварин на фермі.

8.         Відсаджування молодняка від кролематок, таврування молодняка, добір тварин             на ремонт   стада та на продаж, зважування молодняка.

9.         Проведення санітарно-профілактичних заходів.

10.       Участь у проведенні бонітування тварин.

  Обов’язки працівників такі:

1.         Чищення кліток, прибирання території ферми.

2.         Утримання в належній чистоті всього інвентаря

3.         Правильна годівля тварин (відповідно до раціонів).

4.         Додержання розпорядку дня на фермі.

5.         Проведення парувань тварин і запис дат парувань.

6.         Проведення вискубувань пуху (на фермах пухових кролів).

7.         Відлучення молодняка.

8.         Пересаджування молодняка (переведення в інше приміщення чи відділення                   клітки, чи в  клітку, розсаджування за статтю і т. д.).

9.         Виявлення хворих тварин та переведення їх в ізолятор.

10.       Дезинфекція кролівничого обладнання та інструментів, кліток,  підсобних                         приміщень, тощо.

        

Усі роботи треба виконувати за певним розпорядком.

Наприклад,  на літній період прийнято такий розпорядок дня:

7 годин ранку - приймання ферми від нічного сторожа, прибирання кліток, території;

7 г. 50 хв. - підготовка кормів для ранкового годування;

8 г. 10 хв. - годування кроликів;

9 г. 20 хв. - підготовка соковитих кормів;

8 г. 30 хв. - роздача соковитого корму;

9 -12 г. - попутні роботи по господарству

12 годин дня - роздача сіна у ясла;

13 -17 ч. - вільний час;

17 г. - підготовка кормів для вечірнього годування;

17 год 30 хв. - підготовка мінеральної підгодівлі і наповнення баків водою;

18 год. - годівля тварин концентрованим кормом;

Шкіра кроля, пух кролика, шерсть

ГА

Шкіра кроля, пух кролика, шерсть, шкурки кролів, шкірка кроля, шкірка кролів, шкурки кроликів, хутро кроля, хутро кролика, шкіра кролів кроликів, шкурки кріля, шкурки кріликів, шкіра крілика.

_______________________________________________________________________________

Шкіра кроля, пух кролика, шерсть

Шкіра кроля – це шкіряний покрив  тіла кролика без шерсті, без волосяного покрову.

Шкурка кролика - це шкіра разом з волосяним покровом, шерстю.

Шкіра кроля міцніша від овечої і козячої. За своїми якостями кроляча шкіра не поступається перед телячою і кращими сортами лайки та шевро. Хто скуповує  шкіру еко-кролів, чи домашніх кроликів для переробки, чинбарення,  має можливість засвідчити їх міцність, еластичність, та якість.

Натомість, велика кількість шкурки  (хутро) кролів  непридатні для хутрової промисловості.  В першу чергу непридатні шкірки кролів, яких вирощували у приміщеннях з регульованим мікрокліматом.  Також непридатні шкурки (хутро, не плутати з визначенням  шкіри!)  молодих кролів.

Вичиняють на шкіру для легкого взуття та галантерейних виробів.

Вичинена кроляча шкіра має цілком задовільну міцність. Взуття з цієї шкіри практичне, м’яке і добре держить тепло. На пару чоловічих легеньких черевиків йде дві невеликі кролячі шкурки, а на жіночі — одна.

З обрізків, які залишаються на шкіряній  фабриці при вичинюванні шкір, виготовляють клей. На клей із шкурки йдуть лапки, вуха і частина шиї. Кролячий клей використовується на багетних фабриках і для різних тонких столярних та картонажних виробів, а також при виготовленні наждачного паперу. У виробництві кролячий клей ціниться вище, ніж будь-який інший. До того, сьогодні кролячий клей великий дефіцит для  виробників екологічно чистих товарів.

Шарф из меха кролика

Пух кролика, шерсть.

Збирання, зберігання, використання і транспортування пуху. Однією з цікавих видів діяльності є збір пуху кролика. Це краще здійснювати, вирощуючи пухові породи кролів.

Збирають пух  двома способами: стриженням і вискубуванням. З ангорських кролів стриженням пух можна збирати у 2—2,5-місячному віці, коли він досягає довжини 4 см. У цьому віці молодняк починає линяти, і якщо вчасно не зібрати пух, то він зваляється і стане непридатним.

Перш ніж стригти кроля, пух треба розчесати металевою гребінкою. Потім уздовж спини кроля роблять прямий проділ. Стригти пух треба довгими гострокінцевими ножицями, тримаючи їх ближче до шкіри, але так, щоб її не порізати. Напрям стриження — ззаду наперед і згори вниз.

У молодняка 4-місячного віку, а також у дорослих кролів шкіра міцніша, і тому пух з них збирають вискубуванням. Для цього кроля кладуть на коліна, головою до себе. Перед вискубуванням пух розчісують гребінкою, а потім невеликими жмутками починають вискубувати, притискуючи пасми пуху великим пальцем до гребінки. Пух вискубують спочатку із спини, потім ідуть далі — у напрямі від хвоста до голови. Якщо пух погано відокремлюється від шкіри, значить він ще не готовий для вискубування. Не можна збирати пуху із самок у другій половині сукрільності, а також з кроленят до 2-місячного віку. З хутрових кролів пух збирають тільки вискубуванням: з самців — у період осіннього линяння, а з самок — після літніх окролів.

Пух одержують як з пухових, так і з хутрових кролів. В’язані з пуху вироби м’які і теплі, добре миються і легко пропускають звук. З 400 г кролячого пуху можна зв’язати 2 добрі хустки або до 10 пар рукавичок чи рукавиць. Одна ангорська самка з приплодом за рік може дати до 1 кг пуху. З цієї кількості можна зробити: джемпер, кофточку, дві шапочки, дві пари рукавиць і 4 пари носків.

Кролячий пух використовують як сировину в текстильній, трикотажній і фетровій промисловості.

Пух переробляють як вручну, так і машинним способом на звичайних текстильних і шерстопрядильних машинах. Перед прядінням пух ангорських кролів розбирають на чесалці, яка являє собою дерев’яну планку (розміром 20 х 12 см), що закінчується ручкою. У верхньому кінці планки двома рядами укріплюють металеві голки. Віддаль між спицями — 0,3—0,5 см, а між рядами 1 см.

Пух накладають невеликими жмутками на голки і розтягують у різні сторони. Довгий пух залишається в руках, а короткий застряє між голками. Розібраний таким способом пух можна прясти. Прясти пух можна в суміші з іншими волокнами: вовною, шовком, козячим пухом, бавовняними нитками, а також чистим (без домішок). У домашніх умовах пух прядуть на веретені або на самопрядці.

Вироби з пуху можна в’язати ручним і машинним способами. На виготовлення різних виробів пуху йде така кількість (у грамах):

• шапочка жіноча 25—45, 
• хустка жіноча  200—250, 
• рукавички жіночі 35—50,  
• кофточка жіноча 200—400
• носки жіночі  40—65, 
• джемпер чоловічий 300—350  
• носки чоловічі  50—85,  
• кофточка дитяча 120—170

Пух зберігають у дерев’яних ящиках, довжина яких 80 см і ширина 50 см. Такий ящик вміщує до 6—7 кг пуху.

Щоб пух не збивався, у дно ящика вробляють дерев’яні з гострими кінцями кілочки заввишки 20 см і завтовшки 1,5—2 см. При дезинфекції ящика кілочки виймають. Стінки і кришку ящика можна робити з фанери, а дно — з тесу. Всередині ящика на стінки підвішують мішечки з нафталіном. Для зберігання такі ящики з пухом ставлять у сухе місце. Пух транспортують у таких самих ящиках, щільно закритих і обшитих мішковиною.

Використання шкурок кроликів у промисловості

Забій кролів і знімання шкурки

Копчення м'яса кролика

Копчена крільчатина

Копчення м'яса кролика

М’ясо кролика можна використовувати свіжим, коп­ченим, солоним і консервованим. Свіжі тушки звичайного домашнього кролика, що проживав не в системі захисту кролів від різних природних факторів «Раббітакс», краще спо­чатку вимочувати від 12 до 24 год. у оцті. Для копчення мяса кролика потрібно крільчатину засолити.

Засолюють тушки двома способами. Перший — поля­гає в тому, що м’ясо просто натирають сухою сіллю. Таке м’ясо зберігається добре, але стає твердим. При другому способі м’ясо зберігають у соляному розчині, але трива­лість такого зберігання менша.

Третій спосіб вважається найкращим. Полягає він ось у чому: на 25 кг м’яса беруть 1 —1,5 кг солі, 10—15 г селітри і 150—200 г цукру-піску. Половиною цієї суміші натирають м’ясо, особливо добре біля кісток. Решту су­міші розчиняють у воді і цим розчином заливають м’ясо.

Заливати м’ясо найкраще у бочечках із стоком для роз­солу, який перші 3—4 дні заміняють свіжим.

Строк засолу залежить від розміру шматків м’яса: великі просолюються через 3—4 тижні, а дрібні — через   8-14 днів.

Просолене м’ясо йде далі для копчення. Для копчення м’яса використовують сухі дрова, бо сирі дрова дають дим неприємного запаху. Не можна для копчення брати дрова хвойних дерев, від яких відгонить смолою. М’ясо треба коптити 4—6 і більше днів.

З м’яса кроля можна готувати, як і з м’яса інших тва­рин, різні страви: супи, рагу, жарке, котлети, паштет, ковбасу та ін.

Якість М’яса Кроля

Сортування, розбирання і транспортування тушок кролів