Використання шкурок кроликів у промисловості

Використання шкурок кроликів у промисловості  

Використання шкурок у промисловості  в Україні, тривалий час, після розпаду СРСР  різні сорти хутра вичинялись кустарним способом, переважно для малих приватних мануфактур, що виготовляли одяг з хутра кроликів. Більше того,  вичинені і пофарбовані хутра до України ввозились з-за кордону.

В еко - кролівництві створено власну індустріальну базу для ви­чинювання хутра з застосуванням останніх досягнень на­уки і техніки. Устатковані найновішими машинами, з до­держанням усіх вимог охорони праці, приватні міні-комбінати ви­пускають велику кількість хутрових товарів як для внут­рішнього ринку, так і на експорт.

Висока техніка хутрової промисловості дає можливість із шкурки еко - кролика робити дуже красиве і міцне хутро. Вдаючись до вичинювання шкурки, стриження, вискубування волосся на машинах, а також фарбування, з кролячої шкурки виробляють різні іміта­ції цінного хутра. Особливо поширений спосіб — обробка кроля під морського котика, песцю, а з короткошерстних порід кролів – норки, шиншили.   З кролячого хутра виготов­ляють красиві речі — коміри, шапки, манто та ін. І сьогодні, кроляче хутро не рахується за класом хутра отриманого з диких тварин, а це і відсутність акцизу на хутро, і лояльність захисників тварин. Власне  вміла праця  з хутром кролика вочевидь прибуткова справа, хоч і потребує багатьох умов,  починаючи з умов розведення та утримання кроликів.

Хутро кроля

Враховуючи темпи росту кролівництва за останні роки, створюються нові підприємства, збільшується потужність фаб­рик, що переробляють кролячу хутрову сировину, удоско­налюється  технологія і механізація процесів виробництва. Стан хутрової технології зараз такий, що промисловість може пофарбувати білу шкурку в будь-який колір та від­тінок, включаючи малюнки, створювані методом аерографного і трафаретного фарбування,  лазерного випікання та стрижки. Шкурки кольорові, тобто з пігментованим волоссям, фарбують у чорний колір або знебарвлюють і фарбують в будь-який колір.

Кролячі шкурки йдуть на хутра і шкіру, а шерсть — на фетр, з якого виробляють капе­люхи, валянки і інші речі. Добра шкурка повинна мати міцну шкіру, густий підшерсток з негрубою остю і м’яким хутром. Коли рукою погладити проти шерсті, то волосся зразу ж повинно набирати попереднього положення.

На хутро шкурки треба брати  кролів, які зовсім закінчили линяння. Найціннішим вважається хутро зи­мове, а тому кролів на шкурки краще забивати в жовтні, листопаді і лютому. У старих тварин хутро і шкіра міц­ніші, ніж у молодих. Хутро кролика по міцності перевищує міцність хутра шиншили  (найдорожче хутро) разів в 3 – 5.

В еко кролівництві шкурки кролів сортують відповідно до встановленого на них профільного стан­дарту. За цим стандартом кролячі шкурки за­лежно від віку поділяють на «дорослі» і «кроленят». До «кроленят» належать шкурки з первинним волосяним по­кривом і тонкою міздрею, до дорослих — усі інші.

За величиною шкурки дорослих поділяють на великі, середні і дрібні. Великі шкурки повинні мати розмір понад 1300 кв. см, середні — понад 1000 і до 1300 кв. см і дрібні — від 700 до 1000 кв. см.

Шкурки дорослих кролів за якістю волосяного покриву і станом міздрі поділяються на три сорти: Перший сорт — шкурки спілі, «повноволосі» (часта ость, густий пух, чиста міздря). Другий сорт — шкурки недозрілі, «напівволосі» (низька ость і пух, міздря синя або темносиня із синіми смужками і пля­мами на хребті); шкурки перезрілі (окремі волоски випа­дають, міздря чиста, жовтувата); Третій  сорт — шкурки «літні», з рідкими остю та пухом, незалежно від кольору міздрі.

Забій кролів і знімання шкурки

Забій кролів і знімання шкурки

Забій кролів і знімання шкурки

Кролів у м’ясопоставки заготовчі організації приймають живими і забивають на бойнях.

Забій кролика

У кролегосподарстві кролів забивають у спеціально устат­кованих приміщеннях. У приміщеннях для забою влашто­вується і охолодна для остигання тушок.

За день до забою кролеві не дають ні води, ні кормів — це для того, щоб його кишечник і сечовий міхур звільнити від вмісту.

Найкращий спосіб забою кролів — удар палкою по потилиці.

Для забою його беруть лівою рукою за задні ноги і тримають вниз головою, а правою ударяють палицею по потилиці. Щоб знекровити м’ясо, у тільки що за­битого кроля видаляють око або проколюють носову по­рожнину і спускають кров. Потім видаляють сечу, злегка проводячи по животу кроля зверху вниз рукою.

Щоб зручніше було знімати шкурку, кроля підвішують за задні ноги.

Шкурку знімають різними способами. У практиці кролівництва найбільш поширеним способом є знімання шкурки кроля «панчохою». Для цього навколо скакаль­них суглобів роблять колові надрізи, від яких проводять поздовжні по задньому краю стегна до нижньої частини хвоста. Після цього,

Зняття шкірки кроля

захопивши шкурку від хвоста і зад­ніх ніг, обережно стягують її зверху вниз, шерстю всере­дину.

Вушні хрящі виймають із шкурки кінцем ножа. На задніх ногах хутро лишають до скакального суглоба, а передні ноги від тушки відрізують. Навколо очних запа­дин шкіру надрізують, а на носі — обрізують.

При такому способі знімання шкурка буде вивернута шерстю всередину, на зразок панчохи. Щоб шкурка не зіпсувалась, її знімають з тварини зразу ж після забою.

РОЗПРАВЛЯННЯ І СУШІННЯ ШКУРКИ

Для просушування шкурку натягують на правилку, яка являє собою дві планки, складені так, що нижні кінці їх з’єднуються внизу поперечним бруском з отворами для цвяхів і можуть розсуватись залежно від розмірів шкурки. На правилці шкурка має бути добре розправлена.

Нижню її частину прибивають до правилки двома цвя­хами. З розправленої шкурки знімають рештки м’яса та жиру, щоб під ними вона не загнила.

Шкурку просушують у сухому, добре провітрюваному приміщенні, де температура не перевищує 30°. Не можна сушити шкурку біля пічок або просто на сонці, бо при швидкому сушінні вона сохне і ламається.

Правилка

Якщо на шкурці не промацуються м’які місця, значить вона вже висушена.

ЗБЕРІГАННЯ І ТРАНСПОРТУВАННЯ ШКУРОК

У зимовий період висушені шкурки на­низують на вірьовку або дротину (через но­совий отвір, по 50 штук) і підвішують у сухому і добре провітрюваному місці. Скла­дати шкурки одна на одну не можна, бо взимку навіть у висушених шкурках є во­лога. У весняно-літній період шкурки після просушування знімають і укладають в ящики для зберігання. Між шкурками кладуть мішечки нафталіну. Нафталін слід зберігати в сухому місці і добре закритим, тоді він протягом двох років не видихається.

При тривалому зберіганні шкурки треба виймати для просушування та провітрювання і добре вибивати їх па­личкою.

Перед тим як перевозити на приймальний пункт, шкурки зв’язують пачками за сортами та розмірами, кладучи одна на одну в ящик чи мішок так, щоб у дорозі вони не м’я­лись і не втрачали своєї форми. Коли шкурок багато, їх рівно кладуть одна на одну у вигляді тюка і загортають у полотно чи іншу міцну тканину.

Зараз в країні приймання і сортування шкурок заготівельними ор­ганізаціями провадиться на підставі тільки їм відомим стандартам, що надає широке поле для демпінгу вартості шкірок з кроликів при заготівлі-закупці від населення.  Якісна, висушена шкірка дорослого статево зрілого кролика зимнього забою, білого кольору, довгий ворс, вичинена,  коштує не менше 6 доларів США гуртом, або вроздріб  9-12 доларів.

Шкурка кроля - відбір кролів на забій

Зоотехнічний облік на кролівницькій фермі

Шкурка кроля - відбір кролів на забій

Шкурка кроля  -  відбір кролів на забій

Одним з основних видів продукції кролівництва є шкурка кроля. Якість шкурки залежить від багатьох при­чин і насамперед від своєчасності забою та додержання правил її зберігання.

Основними причинами низької якості кролячої ху­трової сировини є: несвоєчасний забій (забій тварин під час інтенсивного линяння), укуси, невміле зберігання шкурок.

Щоб оберегти шкурки від укусів, треба не допускати бійок молодняка у вольєрах, що спостерігається зразу ж після відсадження. Не можна тримати разом кроленят різного віку, а також підсаджувати «новачків», забіяк треба видаляти. Кролів на якісне хутро чи шкірку найкраще заби­вати восени і взимку, якщо кролівництво натуральне, зовнішнє, коли линяння майже закінчується.

Проте в еко - кролівництві вже стала практика, яка забезпечує добрі результати, коли  першосортну шкурку можна мати і в літньо-осінній період, якщо тільки стежити за станом линьки. Хід линяння у кролів визначається оглядом шкіри і стану волосяного покриву.

Шкурка кроля

Роздуваючи шерсть кроля або розсуваючи її пальцями, треба дивитись на колір шкіри: якщо шкіра темна, зна­чить линяння у тварини триває і забивати її не можна; світла шкіра вказує на відсутність линяння.

У білих кролів шкіра без пігменту і завжди білого кольору. У таких випадках линяння визначається наяв­ністю підростаючого волосся.

У кролів буває два види линяння: розсіяне по всьому тілу (дифузне) і по окремих ділянках (зональне). До ос­таннього належить також реактивне линяння, яке буває наслідком впливу різних подразників: температури, удару, вискубування, тертя і т. д. Реактивне линяння характерне для ангорських кролів, у яких пух збирають вискубуван­ням і вичісуванням.

Зональне линяння у кролів проходить за правилами двосторонньої симетрії: якщо волосся випадає на лівому стегні, то цей самий процес відбувається і на правому. Тому про хід зонального линяння кроля можна судити, переглянувши тільки одну сторону його тіла.

Перше линяння у молодняка кролів починається при­близно у місячному віці і триває 45—60 днів. Йде воно поступово, починаючи з кінчика морди, повік, брів, кін­чика лап, основи і кінчика хвоста, низу шиї, живота і за­кінчується на вухах та стегнах. Друге линяння відбува­ється у тій самій послідовності у 2,5—3-місячному віці до 5—6 місяців. Процес линяння у здорових тварин іде швид­ше, а у хворих линяння затягується.

Дорослі кролі при зональному линянні починають линя­ти приблизно в квітні—травні, причому протягом усього літа линяння в них відбувається тільки на голові. З серпня починається друге линяння на голові, яке триває до груд­ня. Волосяний покрив на тулубі починає линяти з початку серпня.

Спеціальна інструкція еко кролівництва про вибірковий забій кролів передбачає такий порядок визначення строку забою:

1.     Якщо при роздуванні шерсті в ділянці стегна, хвоста і боку спостерігається пігментація шкіри, значить линяння ще триває і з забоєм тварини треба зачекати днів 10—15, поки не зникнуть плями.

2.     Наявність пігментації в ділянці нижньої сторони шиї і на грудях біля передніх ніг, біля основи хвоста, на задніх ногах і на огузку вказує на початок линяння.

3.     Пігментація на шиї або у хвостовій ділянці вказує на початок линяння.

4.     Іноді на старе линяння «накладається» нове, яке починається в шийній ділянці і біля хвоста.

5.     Якщо немає пігментації на хребті, боках і стегнах і немає ще пігментних плям під шиєю і біля хвоста, зна­чить старе линяння закінчилось, а нове ще не починалось.

У цьому випадку тварину забивати можна. Шкурка має бути І сорту з чистою міздрею і з міцною блискучою шерстю.

6.     Якщо линяння закінчується (є пігментація на бо­ках і стегнах), а нове ще не почалося, то з забоєм тварини треба чекати кілька днів, поки воно закінчиться.

7.     Якщо на низу шиї, у ділянці огузка і біля основи хвоста є пігментовані плями, то з забоєм треба поспішати, інакше линяння пошириться на хребет, живіт та боки кроля і шкурка буде низькосортною.

8.     Якщо одне линяння ще не закінчилось, а на шиї накладається вже нове линяння, то така шкурка буде також низькосортною або бракованою.

9.     Якщо перше линяння кінчається (тільки плямочки на стегнах), а друге лише починається на хвості і шиї, то такого кроля краще забити негайно.

Перш ніж забивати кроля, треба взяти до уваги його вгодованість. Якщо вона низька, то тварину треба від­годувати.

Зоотехнічний облік на кролівницькій фермі

БОНІТУВАННЯ КРОЛІВ РІЗНИХ ПОРІД

Зоотехнічний облік на кролівницькій фермі

ЗООТЕХНІЧНИЙ ОБЛІК НА КРОЛІВНИЦЬКІЙ ФЕРМІ

Правильний добір і підбір кролів, а отже, і якісне по­ліпшення стада неможливі без відповідного обліку та ведення записів. Без здійснення обліку неможливий також і контроль за виробничою діяльністю ферм. Тому кожний завідуючий кролівницькою фермою, поряд з розв’язу­ванням виробничих питань, повинен вести зоотехнічний облік.

Первинною формою зоотехнічного обліку на кролів­ницьких фермах є комп’ютерна програма складена під специфіку діяльності, вид кролівництва, відповідні графіки, тощо кролівничого господарства. Однак  самим надійним інструментом обліку залишається стара трафаретка, яка «не злетить» при системних збоях комп’ютера, і яка зрозуміла і людині без пізнань інформатики.

 Трафаретку можна зробити з різного матеріалу. Для цієї мети найкраще брати фанеру, картон або залізо. Розмір трафаретки 15 х 20 см. Таку дощечку прибивають на передній стіні клітки — над дверцями. У трафаретці зазначається: порода тварини, стать, жива вага, рік народження тварини, у самок — дати окролів та парувань, кількість народжених кроленят, залишених і відсаджених, номер самця, прикріпленого до самки.

На трафаретках самця зазначається рік народження, жива вага, номери покритих самок. Записи на трафарет­ках треба вести акуратно і чітко.

Усі відомості, занесені кролівником на трафаретку, переписуються у виробничо-зоотехнічний журнал — що­денник завідуючого фермою.

Крім щоденника, на кролефермах мають бути книги племінних записів, куди заносяться дані, вказані в журналі, і, крім того, відомості про походження тварини, її бонітувальні дані і виробничі показники.

Зразки трафареток самок і самців, а також молодняка можна отримати від нас.

     У графі «Парування» записують усі покриття самки. Якщо при контрольному паруванні самка приймає самц

я, то в попередньому записі зазначають «не покрита».

     У графі «Результати покриття» записують живонароджених кроленят, мертвонароджених або яловість самки.

    На другому боці трафаретки кролівник повинен записувати такі дані, як, наприклад, усі випадки захворювання тварини, негативний результат парування та ін. Усі дані, зазначені в трафаретці, повинні бути занесені і в індивідуальні картки тварин. Такі показники, як жива вага дорослої тварини, заносять у журнал обліку живої ваги тварин, а показники живої ваги молодняка записують у журнал молодняка.

    Кролі виробничого стада, а також і молодняк, що залишається на плем’я, таврують спеціальними щипцями з голчастими номерами, якими наколюють вухо. Перед клеймуванням вухо треба протерти ваткою, змоченою в спирті. Після наколювання у вухо добре втирають голландську сажу, розтерту в спирті до густої маси (сажу можна взяти з закопченого скла або з димаря). В еко-кролівництві застосовують безболісне таврування.

    У племінних господарствах прийнято ставити два клейма. На правому вусі ставлять порядковий номер при народженні. Порядкові номери починаються щороку з першого номера. На лівому вусі перша цифра означає місяць народження кроля, а дві інші — останні цифри року народження. Так, наприклад, номер 350 означає, що кріль народився в березні 1950 р.

Клітки для кроликів

Кліткове утримання кролів

БОНІТУВАННЯ КРОЛІВ РІЗНИХ ПОРІД

БОНІТУВАННЯ КРОЛІВ РІЗНИХ ПОРІД

Якісного поліпшення породи кролів можна досягти поліпшенням умов утримання, догляду, годівлі, та залишенням на плем’я кращих щодо продуктивності тварин, які мають кращі спадкові властивості. Як це власно  здійснюється в еко – кролівництві.

Спадкові властивості залежать від племінних якостей предків і від умов вирощування кролів. Тому для розмноження слід залишати тварин з добре розвиненими господарсько-корисними ознаками.

Визначення племінної цінності тварин на основі їх комплексної оцінки щодо продуктивності, розвитку, будови тіла, пристосованості до місцевих умов, походження та якості потомства безпосереднім оглядом кролів в конкретних виробничих умовах з урахуванням даних племінних і інших зоотехнічних записів називається бонітуванням.

На основі бонітування всі кролі дістають відповідну класну оцінку, провадиться розподіл стада на виробничі групи, виділяється племінне ядро.

В результаті бонітування складаються плани парування, вирощування молодняка; на підставі бонітування оцінюється і племінна робота ферми.

Бонітування дорослого стада кролів провадять два а іноді три  рази на рік, по мірі того, як кролики стали дорослими.  На кролівничих  фермах бонітування кролів здійснюють компетентні особи, до складу якої входять зоотехнік, ветеринарний лікар і завідуючий кролефермою. Перед бонітуванням перевіряють номери таврування кролів, переглядають усі племінні дані, підготовляють бонітувальну відомість і всі потрібні записи вносять за розробленою формою обліку.

 

БОНІТУВАННЯ КРОЛІВ 

Примітка:

а) графа б заповнюється за даними виробничого запису;

б) графи 9, 10, 11, 12 заповнюються на основі особистого огляду;

в) графа 13 заповнюється на основі виробничого журналу і книги 

племінних записів;

г) у графі 15 вказано призначення кроля: племінне ядро, племінний, 

товарний брак, ремонтний молодняк;

д) при бонітуванні молодняка графи 12 і 13 не заповнюються.

Перед початком бонітування на фермі провадять ветеринарно-санітарний огляд поголів’я кролів, в результаті якого всіх хворих і підозрілих на захворювання тварин з ферми вибраковують і видаляють, а бонітують тільки здорових. Кожного кроля оглядають і оцінюють за всіма показниками.

Будову тіла оцінюють у молодняка на око, а у дорослих кролів судять про екстер’єр ще й на підставі промірів.

Звичайно на кролі роблять три вимірювання: довжина тулуба (від кінчика носа до кореня хвоста), обхват грудей (за лопатками) і ширина в моклоках.

При оцінці будови тіла кроля звертають увагу на форму тіла, голови, на розмір і поставу вух, розвиток грудей, лінію і форму спини, характер розвитку і поставу ніг.

Забарвлення хутрового покриву визначається на око при денному світлі (у затінку), зонарність забарвлення встановлюється роздуванням хутра на спині та боках тварини. У дорослого кроля забарвлення хутра встановлюється в період 5-6 місяців від народження, а в молодняка — при досягненні 4-місячного віку. Живу вагу дорослих кролів визначають також у цей період зважуванням тварини з точністю до 100 г, а вагу ремонтного молодняка — по досягненні 4-місячного віку.

Густоту хутра дорослих кролів визначають в періоди жовтень — лютий за величиною площі дна розетки, яка утворюється при роздуванні хутра. Площа дна розетки вимірюється в квадратних міліметрах. При дуже щільному і густому хутрі дно розетки не виявляється або має розмір не більш як 4 кв. мм. Якщо площа дна розетки не пере¬вищує 9 кв. мм тобто розміру сірникової головки, то густота хутра вважається доброю. Площа дна розетки не більш як 12 кв. мм вказує на задовільну густоту хутра.

Продуктивність дорослих кролів визначають по середньому окролу, виходячи з кількості живих кроленят на момент відлучення у всіх окролах протягом виробничого року: кількість живих кроленят всіх окролів, що залишилися на момент відлучення, поділена на кількість окролів в рік, і є середній показник окролу, який характеризує продуктивність самки.

Молодняк від 4 місяців бонітують тільки за такими показниками: будовою тіла, забарвленням хутрового по-криву, живою вагою та походженням.

За стандартом еко-кролівництва кролів поділяють на три класи.

Супер еліта. Кролі першого классу. Відносять кролів, типових для породи, що розводиться на еко-фермі, добре складених, з гарним забарвленням шерстного покриву, без дефектів і вад, передбачених стандартом. Жива вага, густота хутра і продуктивність повинні відповідати стандарту. Зазвичай це кролики які першими виходять з лона кролиці, і протягом життя завжди випереджають своїх побратимів чи сестер по вазі та показникам здоров'я. Вони матимуть найкращі імунитети в подальшому.

Кролі другого классу - «Еліта»,  відносять кролів , які типові для даної породи, але мають окремі дефекти, передбачені стандартом. Це ще класс, який годиться для ремонту основного стада, але  потребує прискіпливішого спостерігання, вимірювань, оцінок поки не стануть продуктивними.

До третього класу відносять кролів, які мають хоча б одну ваду.

Залічуючи окремих кролів до того чи іншого класу, керуються таблицями еко-кролівництва.

Крім особливостей, які зазначаються в бонітувальній відомості та формулярах обліку,  у кролів, зокрема у самок, відмічають такі особливості, як молочність і материнський інстинкт. Природно, що чим більше молока в матері, тим краще в неї розвивається підсисний молодняк.

Молочність самки звичайно визначають на підставі показників ваги кроленят.

Материнський інстинкт полягає в турботах самок про своїх кроленят: вони влаштовують гнізда, куди збирають їх при окролі, рвуть у себе на грудях пух і вкривають ним малят. Деякі самки цього не роблять, а тому їх із стада треба вибраковувати.

По закінченні бонітування підбивають підсумки і складають бонітувальну відомість.

Після визначення класу усі пробонітовані кролі залежно від розміру поголів’я на кролефермі розподіляються за своїм призначенням на такі 4 групи.

1.         Племінне ядро, в яке включаються кращі за своїми продуктивними племінними якостями дорослі самки і самці в такій кількості, яка необхідна для ремонту стада.

У племінне ядро виділяють самців і самок, які при бонітуванні дістали оцінку не нижчу  классу Супер Еліти,  щодо живої ваги, будови тіла, забарвлення, продуктивності, молочності, плодючості, а пухових кролів — і щодо настригу пуху.

Кролям, виділеним у племінне ядро, треба створити кращі умови годівлі, утримання та догляду. Їх розміщують в окремих рядах по одному або по два в відділенні.

Кролів у племінному ядрі після щорічного бонітування частково заміняють і ядро поповнюють ремонтним молодняком, який відбирають з першого окролу і з кращих кроленят. Добір у племінне ядро провадять перший раз у 1—1,5-місячному, а вдруге — у 4-місячному віці. Молодняк, призначений на ремонт стада, повинен бути здоровим, міцним, вгодованим, з добрим хутровим покривом. Ремонтний молодняк пухових кролів треба відбирати з урахуванням їх пухової продуктивності в 1,5-місячному і в 2—2,5-місячному віці.

2.         Виробнича група, куди входять дорослі самки, яких залишають у господарстві для одержання племінного молодняка на продаж, і дорослі самці, що обслуговують самок виробничої групи.

3.         Племінний молодняк (самці і самки), що йде на продаж.

4.         Група для відгодівлі та забою, яку виділяють з самців і самок, непридатних для виробничих цілей, а також молодняк, призначений для відгодівлі на забій або для здавання на м’ясо.

Заключний момент бонітування кролів — складання парувального плану, в якому вказуються самки і самці, призначені для їх покриття, а також строки проведення парування тварин на фермі. Насамперед, у парувальний план включають тварин Супер Еліти. Коли ж тварин на фермі мало, то на плем’я залишають тварин II класу, які пізніше мають бути замінені вирощеним ремонтним молодняком першого класу.

При закріпленні самців за самками необхідно стежити за тим, щоб самці були вищого класу.

Парувальний план на кролефермі складається на весь виробничий рік. Коли яку-небудь тварину доведеться забракувати, її заміняють іншою. Так само слід бракувати підібрані пари тварин, які дають у приплоді кроленят низької якості, і в парувальний план на наступний виробничий рік їх не включати.

Розведення кроликів, умови утримання кроликів

ДОБІР І ПІДБІР КРОЛИКІВ У ЕКО КРОЛІВНИЦТВІ