ГА
Шкіра кроля, пух кролика, шерсть, шкурки кролів, шкірка кроля, шкірка кролів, шкурки кроликів, хутро кроля, хутро кролика, шкіра кролів кроликів, шкурки кріля, шкурки кріликів, шкіра крілика.
_______________________________________________________________________________
Шкіра кроля, пух кролика, шерсть
Шкіра кроля – це
шкіряний покрив тіла кролика без шерсті,
без волосяного покрову.
Шкурка кролика -
це шкіра разом з волосяним покровом, шерстю.
Шкіра кроля
міцніша від овечої і козячої. За своїми якостями кроляча шкіра не поступається
перед телячою і кращими сортами лайки та шевро. Хто скуповує шкіру еко-кролів, чи домашніх кроликів для
переробки, чинбарення, має можливість
засвідчити їх міцність, еластичність, та якість.
Натомість, велика
кількість шкурки (хутро) кролів непридатні для хутрової промисловості. В першу чергу непридатні шкірки кролів, яких
вирощували у приміщеннях з регульованим мікрокліматом. Також непридатні шкурки (хутро, не плутати з
визначенням шкіри!) молодих кролів.
Вичиняють на
шкіру для легкого взуття та галантерейних виробів.
Вичинена кроляча шкіра
має цілком задовільну міцність. Взуття з цієї шкіри практичне, м’яке і добре
держить тепло. На пару чоловічих легеньких черевиків йде дві невеликі кролячі
шкурки, а на жіночі — одна.
З обрізків, які
залишаються на шкіряній фабриці при
вичинюванні шкір, виготовляють клей. На клей із шкурки йдуть лапки, вуха і частина
шиї. Кролячий клей використовується на багетних фабриках і для різних тонких
столярних та картонажних виробів, а також при виготовленні наждачного паперу. У
виробництві кролячий клей ціниться вище, ніж будь-який інший. До того, сьогодні
кролячий клей великий дефіцит для виробників екологічно чистих товарів.
 |
| Шарф из меха кролика |
Пух кролика,
шерсть.
Збирання,
зберігання, використання і транспортування пуху. Однією з цікавих
видів діяльності є збір пуху кролика. Це краще здійснювати, вирощуючи пухові
породи кролів.
Збирають пух двома способами: стриженням і вискубуванням. З
ангорських кролів стриженням пух можна збирати у 2—2,5-місячному віці, коли він
досягає довжини 4 см. У цьому віці молодняк починає линяти, і якщо вчасно не
зібрати пух, то він зваляється і стане непридатним.
Перш ніж стригти
кроля, пух треба розчесати металевою гребінкою. Потім уздовж спини кроля
роблять прямий проділ. Стригти пух треба довгими гострокінцевими ножицями,
тримаючи їх ближче до шкіри, але так, щоб її не порізати. Напрям стриження —
ззаду наперед і згори вниз.
У молодняка
4-місячного віку, а також у дорослих кролів шкіра міцніша, і тому пух з них
збирають вискубуванням. Для цього кроля кладуть на коліна, головою до себе.
Перед вискубуванням пух розчісують гребінкою, а потім невеликими жмутками
починають вискубувати, притискуючи пасми пуху великим пальцем до гребінки. Пух
вискубують спочатку із спини, потім ідуть далі — у напрямі від хвоста до голови.
Якщо пух погано відокремлюється від шкіри, значить він ще не готовий для вискубування.
Не можна збирати пуху із самок у другій половині сукрільності, а також з
кроленят до 2-місячного віку. З хутрових кролів
пух збирають тільки вискубуванням: з самців — у період осіннього линяння, а з
самок — після літніх окролів.
Пух одержують як з пухових, так і з хутрових
кролів. В’язані з пуху вироби м’які і теплі, добре миються і легко пропускають
звук. З 400 г кролячого пуху можна зв’язати 2 добрі хустки або до 10 пар
рукавичок чи рукавиць. Одна ангорська самка з приплодом за рік може дати до 1
кг пуху. З цієї кількості можна зробити: джемпер, кофточку, дві шапочки, дві
пари рукавиць і 4 пари носків.
Кролячий пух
використовують як сировину в текстильній, трикотажній і фетровій промисловості.
Пух переробляють як
вручну, так і машинним способом на звичайних текстильних і шерстопрядильних
машинах. Перед прядінням пух ангорських кролів розбирають на чесалці, яка являє
собою дерев’яну планку (розміром 20 х 12 см), що закінчується ручкою. У
верхньому кінці планки двома рядами укріплюють металеві голки. Віддаль між
спицями — 0,3—0,5 см, а між рядами 1 см.
Пух накладають
невеликими жмутками на голки і розтягують у різні сторони. Довгий пух
залишається в руках, а короткий застряє між голками. Розібраний таким способом
пух можна прясти. Прясти пух можна
в суміші з іншими волокнами: вовною, шовком, козячим пухом, бавовняними
нитками, а також чистим (без домішок). У домашніх умовах пух прядуть на
веретені або на самопрядці.
Вироби з пуху
можна в’язати ручним і машинним способами. На виготовлення
різних виробів пуху йде така кількість (у грамах):
- шапочка жіноча 25—45,
- хустка жіноча 200—250,
- рукавички жіночі 35—50,
- кофточка жіноча 200—400
- носки жіночі 40—65,
- джемпер чоловічий 300—350
- носки чоловічі 50—85,
- кофточка дитяча 120—170
Пух зберігають у
дерев’яних ящиках, довжина яких 80 см і ширина 50 см. Такий ящик вміщує до 6—7
кг пуху.
Щоб пух не збивався,
у дно ящика вробляють дерев’яні з гострими кінцями кілочки заввишки 20 см і завтовшки
1,5—2 см. При дезинфекції ящика кілочки виймають. Стінки і кришку ящика можна
робити з фанери, а дно — з тесу. Всередині ящика на стінки підвішують мішечки з
нафталіном. Для зберігання такі ящики з пухом ставлять у сухе місце. Пух
транспортують у таких самих ящиках, щільно закритих і обшитих мішковиною.
Немає коментарів:
Дописати коментар