21 січня 2015

Якість М’яса Кроля

Якість М’яса Кроля

Кроляче м’ясо, як і куряче, — цінний дієтичний про­дукт. Воно соковите, м’яке, смачне і дуже поживне.
Хімічний склад м’яса кроля й інших тварин ( в процентах) можна ба­чити з таблиці
М'ясо кролика




У кролячого м’яса, як це видно з даних таблиці порівняно з м’ясом інших тварин, найменший процент води, багато азотистих речовин і жиру.
Якість м’яса будь-якої тварини, зокрема і кроля, за­лежить від віку тварини, статі і стану вгодованості. Як відомо, м’ясо від самок ніжніше, ніж від самців. М’ясо старих тварин грубіше, ніж м’ясо тварин, забитих у мо­лодшому віці. Худі, охлялі, низької вгодованості тварини дають неякісну тушку з низькою забійною вагою:
Якість М’яса Кроля

Щоб мати м’ясо доброї якості, треба додержувати та­ких правил:
1.    При забої не забруднювати тушку.
2.    Швидко видаляти кров з забитої тварини, щоб тушка мала блідорожевий колір і краще зберігалась.
3.    Обережно виймати кишки, щоб не забруднити тушку.
4.    Обережно видаляти жовчний міхур, щоб не зіпсу­вати жовчю м’яса.
5.    Після розбирання тушку добре охолодити в чистому приміщенні, інакше вона може зіпсуватись.

Показником м’ясності тварини може бути забійна вага. Звичайно забійну вагу виражають у процентах до живої ваги перед забоєм. Так, наприклад, жива вага кроля перед забоєм була 5 /сг, а тушка і внутрішнє сало після забою важили 3 кг. Остання вага до живої ваги перед забоєм становить 60%. Це й називатиметься забійною вагою. Звичайно забійна вага добре відгодованого кроля досягає 60—65%.




20 січня 2015

Сортування, розбирання і транспортування тушок кролів

Сортування, розбирання і транспортування тушок кролів

Тушку кролика розбирають після знімання шкурки. Починають розбирання з нижньої частини. Насамперед у самців видаляють статеві органи.
Біля заднього проходу роблять невеликий поперечний розріз черевної стінки. Потім, ввівши в проріз два пальці лівої руки і посуваючи їх угору, одночасно роблять розріз черевної стінки до грудочеревної перепони. Потім захоплюють пряму кишку та весь стравохід і видаляють його.
Щоб відокремити жовчний міхур, його затискують двома пальцями правої руки за вузьку частину і різким рухом виривають. Жовчний міхур треба видаляти дуже обережно, бо пошкодження його і витікання жовчі псує м’ясо. Якщо на печінці немає кокцидіозних горбиків, її залишають у тушці. Кокцидіозну печінку вирізують і видаляють. Далі обережно розрізують грудочеревну перепону, розтинають грудну порожнину і оглядають легені та серце: якщо є ознаки захворювань, їх відокремлюють від тушки разом з дихальною трубкою та стравоходом.
Сортування, розбирання і транспортування тушок кролів
Тушка кролика
Якщо тварина хворіла на злоякісну нежить, то голову відрізують за першим шийним хребцем. Місце відрізу старанно очищають від крові та обрізків тканин.
Тушку розбирають в чистоті, не допускаючи забруднення. Обмивати тушку водою не можна, бо це заважає утворенню кірочки підсихання, яка оберігає м’ясо від псування. Забруднену тушку треба обтерти сухим рушником.
Розібрану тушку підвішують для остигання на 10—12 годин у прохолодному місці при температурі 6—7 градусів тепла.
Коли тушка добре захолоне, її загортають у пергаментний папір і в такому вигляді пускають у продаж.
У теплу пору року, якщо немає морозу, кроляче м’ясо можна відправляти в ящиках посоленим або замороженим, причому кожну тушку заморожують окремо. Ящик з решітчастими стінками роблять з дощечок в 10 см завширшки, 80 см завдовжки і 35 см заввишки. Дно ящика вистилають пакувальним папером, а поверх нього прибивають 3 дерев’яні дощечки так, щоб папір щільно лежав на дні. Отже, тушки укладають на ці дощечки, а не просто на дно. Наповнений ящик зверху впоперек забивають також трьома дощечками і, поклавши пергаментний папір, забивають кришкою. У такий ящик можна покласти до 50 кг м’яса. Найкращою і найзручнішою тарою при транспортуванні кролячих тушок вважаються ящики місткістю не більш як 8 кг. Перевозять тушки і в нових рогожових лантухах або в кошиках. В усіх видах тари шар тушок треба перекладати довгою соломою.
При навантаженні у фури,  вагони напівжорстку тару з кролячими тушками ставлять униз, а м’яку (лантухи, мішки)— зверху.
Приймання на забій і відвантаження кролячого м’яса з забійного пункту повинні здійснюватись під ветеринарним наглядом.

Забій кролів і знімання шкурки


Тема запису: Сортування  розбирання  транспортування тушок кролів, м'ясо кролика, м'ясо кроля,  кроляче м'ясо, розбирання тушки кроля, кролі, кролики, крілики




Використання шкурок кроликів у промисловості

Використання шкурок кроликів у промисловості  


Використання шкурок у промисловості  в Україні, тривалий час, після розпаду СРСР  різні сорти хутра вичинялись кустарним способом, переважно для малих приватних мануфактур, що виготовляли одяг з хутра кроликів. Більше того,  вичинені і пофарбовані хутра до України ввозились з-за кордону.

В еко - кролівництві створено власну індустріальну базу для ви­чинювання хутра з застосуванням останніх досягнень на­уки і техніки. Устатковані найновішими машинами, з до­держанням усіх вимог охорони праці, приватні міні-комбінати ви­пускають велику кількість хутрових товарів як для внут­рішнього ринку, так і на експорт.
Висока техніка хутрової промисловості дає можливість із шкурки еко - кролика робити дуже красиве і міцне хутро. Вдаючись до вичинювання шкурки, стриження, вискубування волосся на машинах, а також фарбування, з кролячої шкурки виробляють різні іміта­ції цінного хутра. Особливо поширений спосіб — обробка кроля під морського котика, песцю, а з короткошерстних порід кролів – норки, шиншили.   З кролячого хутра виготов­ляють красиві речі — коміри, шапки, манто та ін. І сьогодні, кроляче хутро не рахується за класом хутра отриманого з диких тварин, а це і відсутність акцизу на хутро, і лояльність захисників тварин. Власне  вміла праця  з хутром кролика вочевидь прибуткова справа, хоч і потребує багатьох умов,  починаючи з умов розведення та утримання кроликів.
Використання шкурок кроликів у промисловості
Хутро кроля
Враховуючи темпи росту кролівництва за останні роки, створюються нові підприємства, збільшується потужність фаб­рик, що переробляють кролячу хутрову сировину, удоско­налюється  технологія і механізація процесів виробництва. Стан хутрової технології зараз такий, що промисловість може пофарбувати білу шкурку в будь-який колір та від­тінок, включаючи малюнки, створювані методом аерографного і трафаретного фарбування,  лазерного випікання та стрижки. Шкурки кольорові, тобто з пігментованим волоссям, фарбують у чорний колір або знебарвлюють і фарбують в будь-який колір.
Кролячі шкурки йдуть на хутра і шкіру, а шерсть — на фетр, з якого виробляють капе­люхи, валянки і інші речі. Добра шкурка повинна мати міцну шкіру, густий підшерсток з негрубою остю і м’яким хутром. Коли рукою погладити проти шерсті, то волосся зразу ж повинно набирати попереднього положення.
На хутро шкурки треба брати  кролів, які зовсім закінчили линяння. Найціннішим вважається хутро зи­мове, а тому кролів на шкурки краще забивати в жовтні, листопаді і лютому. У старих тварин хутро і шкіра міц­ніші, ніж у молодих. Хутро кролика по міцності перевищує міцність хутра шиншили  (найдорожче хутро) разів в 3 – 5.
В еко кролівництві шкурки кролів сортують відповідно до встановленого на них профільного стан­дарту. За цим стандартом кролячі шкурки за­лежно від віку поділяють на «дорослі» і «кроленят». До «кроленят» належать шкурки з первинним волосяним по­кривом і тонкою міздрею, до дорослих — усі інші.
За величиною шкурки дорослих поділяють на великі, середні і дрібні. Великі шкурки повинні мати розмір понад 1300 кв. см, середні понад 1000 і до 1300 кв. см і дрібні від 700 до 1000 кв. см.

Шкурки дорослих кролів за якістю волосяного покриву і станом міздрі поділяються на три сорти: Перший сорт — шкурки спілі, «повноволосі» (часта ость, густий пух, чиста міздря). Другий сорт — шкурки недозрілі, «напівволосі» (низька ость і пух, міздря синя або темносиня із синіми смужками і пля­мами на хребті); шкурки перезрілі (окремі волоски випа­дають, міздря чиста, жовтувата); Третій  сорт — шкурки «літні», з рідкими остю та пухом, незалежно від кольору міздрі.

Забій кролів і знімання шкурки

19 січня 2015

Забій кролів і знімання шкурки


Забій кролів і знімання шкурки

Кролів у м’ясопоставки заготовчі організації приймають живими і забивають на бойнях.

Забій кролів
Забій кролика
У кролегосподарстві кролів забивають у спеціально устат­кованих приміщеннях. У приміщеннях для забою влашто­вується і охолодна для остигання тушок.

За день до забою кролеві не дають ні води, ні кормів — це для того, щоб його кишечник і сечовий міхур звільнити від вмісту.

Найкращий спосіб забою кролів — удар палкою по потилиці.

Для забою його беруть лівою рукою за задні ноги і тримають вниз головою, а правою ударяють палицею по потилиці. Щоб знекровити м’ясо, у тільки що за­битого кроля видаляють око або проколюють носову по­рожнину і спускають кров. Потім видаляють сечу, злегка проводячи по животу кроля зверху вниз рукою.
Щоб зручніше було знімати шкурку, кроля підвішують за задні ноги.

Шкурку знімають різними способами. У практиці кролівництва найбільш поширеним способом є знімання шкурки кроля «панчохою». Для цього навколо скакаль­них суглобів роблять колові надрізи, від яких проводять поздовжні по задньому краю стегна до нижньої частини хвоста. Після цього,
Зняття шкірки кроля
Зняття шкірки кроля
захопивши шкурку від хвоста і зад­ніх ніг, обережно стягують її зверху вниз, шерстю всере­дину.
Вушні хрящі виймають із шкурки кінцем ножа. На задніх ногах хутро лишають до скакального суглоба, а передні ноги від тушки відрізують. Навколо очних запа­дин шкіру надрізують, а на носі — обрізують.
При такому способі знімання шкурка буде вивернута шерстю всередину, на зразок панчохи. Щоб шкурка не зіпсувалась, її знімають з тварини зразу ж після забою.

РОЗПРАВЛЯННЯ І СУШІННЯ ШКУРКИ
Для просушування шкурку натягують на правилку, яка являє собою дві планки, складені так, що нижні кінці їх з’єднуються внизу поперечним бруском з отворами для цвяхів і можуть розсуватись залежно від розмірів шкурки. На правилці шкурка має бути добре розправлена.
Нижню її частину прибивають до правилки двома цвя­хами. З розправленої шкурки знімають рештки м’яса та жиру, щоб під ними вона не загнила.

Шкурку просушують у сухому, добре провітрюваному приміщенні, де температура не перевищує 30°. Не можна сушити шкурку біля пічок або просто на сонці, бо при швидкому сушінні вона сохне і ламається.
Правилка
Якщо на шкурці не промацуються м’які місця, значить вона вже висушена.

ЗБЕРІГАННЯ І ТРАНСПОРТУВАННЯ ШКУРОК
У зимовий період висушені шкурки на­низують на вірьовку або дротину (через но­совий отвір, по 50 штук) і підвішують у сухому і добре провітрюваному місці. Скла­дати шкурки одна на одну не можна, бо взимку навіть у висушених шкурках є во­лога. У весняно-літній період шкурки після просушування знімають і укладають в ящики для зберігання. Між шкурками кладуть мішечки нафталіну. Нафталін слід зберігати в сухому місці і добре закритим, тоді він протягом двох років не видихається.

При тривалому зберіганні шкурки треба виймати для просушування та провітрювання і добре вибивати їх па­личкою.
Перед тим як перевозити на приймальний пункт, шкурки зв’язують пачками за сортами та розмірами, кладучи одна на одну в ящик чи мішок так, щоб у дорозі вони не м’я­лись і не втрачали своєї форми. Коли шкурок багато, їх рівно кладуть одна на одну у вигляді тюка і загортають у полотно чи іншу міцну тканину.

Зараз в країні приймання і сортування шкурок заготівельними ор­ганізаціями провадиться на підставі тільки їм відомим стандартам, що надає широке поле для демпінгу вартості шкірок з кроликів при заготівлі-закупці від населення.  Якісна, висушена шкірка дорослого статево зрілого кролика зимнього забою, білого кольору, довгий ворс, вичинена,  коштує не менше 6 доларів США гуртом, або вроздріб  9-12 доларів.

Шкурка кроля - відбір кролів на забій



Шкурка кроля - відбір кролів на забій

Шкурка кроля  -  відбір кролів на забій


Одним з основних видів продукції кролівництва є шкурка кроля. Якість шкурки залежить від багатьох при­чин і насамперед від своєчасності забою та додержання правил її зберігання.
Основними причинами низької якості кролячої ху­трової сировини є: несвоєчасний забій (забій тварин під час інтенсивного линяння), укуси, невміле зберігання шкурок.
Щоб оберегти шкурки від укусів, треба не допускати бійок молодняка у вольєрах, що спостерігається зразу ж після відсадження. Не можна тримати разом кроленят різного віку, а також підсаджувати «новачків», забіяк треба видаляти. Кролів на якісне хутро чи шкірку найкраще заби­вати восени і взимку, якщо кролівництво натуральне, зовнішнє, коли линяння майже закінчується.
Проте в еко - кролівництві вже стала практика, яка забезпечує добрі результати, коли  першосортну шкурку можна мати і в літньо-осінній період, якщо тільки стежити за станом линьки. Хід линяння у кролів визначається оглядом шкіри і стану волосяного покриву.
Шкурка кроля  -  відбір кролів на забій
Шкурка кроля
Роздуваючи шерсть кроля або розсуваючи її пальцями, треба дивитись на колір шкіри: якщо шкіра темна, зна­чить линяння у тварини триває і забивати її не можна; світла шкіра вказує на відсутність линяння.
У білих кролів шкіра без пігменту і завжди білого кольору. У таких випадках линяння визначається наяв­ністю підростаючого волосся.
У кролів буває два види линяння: розсіяне по всьому тілу (дифузне) і по окремих ділянках (зональне). До ос­таннього належить також реактивне линяння, яке буває наслідком впливу різних подразників: температури, удару, вискубування, тертя і т. д. Реактивне линяння характерне для ангорських кролів, у яких пух збирають вискубуван­ням і вичісуванням.
Зональне линяння у кролів проходить за правилами двосторонньої симетрії: якщо волосся випадає на лівому стегні, то цей самий процес відбувається і на правому. Тому про хід зонального линяння кроля можна судити, переглянувши тільки одну сторону його тіла.
Перше линяння у молодняка кролів починається при­близно у місячному віці і триває 45—60 днів. Йде воно поступово, починаючи з кінчика морди, повік, брів, кін­чика лап, основи і кінчика хвоста, низу шиї, живота і за­кінчується на вухах та стегнах. Друге линяння відбува­ється у тій самій послідовності у 2,5—3-місячному віці до 5—6 місяців. Процес линяння у здорових тварин іде швид­ше, а у хворих линяння затягується.
Дорослі кролі при зональному линянні починають линя­ти приблизно в квітні—травні, причому протягом усього літа линяння в них відбувається тільки на голові. З серпня починається друге линяння на голові, яке триває до груд­ня. Волосяний покрив на тулубі починає линяти з початку серпня.
Спеціальна інструкція еко кролівництва про вибірковий забій кролів передбачає такий порядок визначення строку забою:
1.     Якщо при роздуванні шерсті в ділянці стегна, хвоста і боку спостерігається пігментація шкіри, значить линяння ще триває і з забоєм тварини треба зачекати днів 10—15, поки не зникнуть плями.
2.     Наявність пігментації в ділянці нижньої сторони шиї і на грудях біля передніх ніг, біля основи хвоста, на задніх ногах і на огузку вказує на початок линяння.
3.     Пігментація на шиї або у хвостовій ділянці вказує на початок линяння.
4.     Іноді на старе линяння «накладається» нове, яке починається в шийній ділянці і біля хвоста.
5.     Якщо немає пігментації на хребті, боках і стегнах і немає ще пігментних плям під шиєю і біля хвоста, зна­чить старе линяння закінчилось, а нове ще не починалось.
У цьому випадку тварину забивати можна. Шкурка має бути І сорту з чистою міздрею і з міцною блискучою шерстю.
6.     Якщо линяння закінчується (є пігментація на бо­ках і стегнах), а нове ще не почалося, то з забоєм тварини треба чекати кілька днів, поки воно закінчиться.
7.     Якщо на низу шиї, у ділянці огузка і біля основи хвоста є пігментовані плями, то з забоєм треба поспішати, інакше линяння пошириться на хребет, живіт та боки кроля і шкурка буде низькосортною.
8.     Якщо одне линяння ще не закінчилось, а на шиї накладається вже нове линяння, то така шкурка буде також низькосортною або бракованою.
9.     Якщо перше линяння кінчається (тільки плямочки на стегнах), а друге лише починається на хвості і шиї, то такого кроля краще забити негайно.
Перш ніж забивати кроля, треба взяти до уваги його вгодованість. Якщо вона низька, то тварину треба від­годувати.

Зоотехнічний облік на кролівницькій фермі






13 січня 2015

Зоотехнічний облік на кролівницькій фермі


ЗООТЕХНІЧНИЙ ОБЛІК НА КРОЛІВНИЦЬКІЙ ФЕРМІ


Правильний добір і підбір кролів, а отже, і якісне по­ліпшення стада неможливі без відповідного обліку та ведення записів. Без здійснення обліку неможливий також і контроль за виробничою діяльністю ферм. Тому кожний завідуючий кролівницькою фермою, поряд з розв’язу­ванням виробничих питань, повинен вести зоотехнічний облік.
Первинною формою зоотехнічного обліку на кролів­ницьких фермах є комп’ютерна програма складена під специфіку діяльності, вид кролівництва, відповідні графіки, тощо кролівничого господарства. Однак  самим надійним інструментом обліку залишається стара трафаретка, яка «не злетить» при системних збоях комп’ютера, і яка зрозуміла і людині без пізнань інформатики.
 Трафаретку можна зробити з різного матеріалу. Для цієї мети найкраще брати фанеру, картон або залізо. Розмір трафаретки 15 х 20 см. Таку дощечку прибивають на передній стіні клітки — над дверцями. У трафаретці зазначається: порода тварини, стать, жива вага, рік народження тварини, у самок — дати окролів та парувань, кількість народжених кроленят, залишених і відсаджених, номер самця, прикріпленого до самки.
На трафаретках самця зазначається рік народження, жива вага, номери покритих самок. Записи на трафарет­ках треба вести акуратно і чітко.
Усі відомості, занесені кролівником на трафаретку, переписуються у виробничо-зоотехнічний журнал — що­денник завідуючого фермою.
Крім щоденника, на кролефермах мають бути книги племінних записів, куди заносяться дані, вказані в журналі, і, крім того, відомості про походження тварини, її бонітувальні дані і виробничі показники.
Зразки трафареток самок і самців, а також молодняка можна отримати від нас.

     У графі «Парування» записують усі покриття самки. Якщо при контрольному паруванні самка приймає самц
зоотехнічний облік на кролівницькій фермі

я, то в попередньому записі зазначають «не покрита».
     У графі «Результати покриття» записують живонароджених кроленят, мертвонароджених або яловість самки.
    На другому боці трафаретки кролівник повинен записувати такі дані, як, наприклад, усі випадки захворювання тварини, негативний результат парування та ін. Усі дані, зазначені в трафаретці, повинні бути занесені і в індивідуальні картки тварин. Такі показники, як жива вага дорослої тварини, заносять у журнал обліку живої ваги тварин, а показники живої ваги молодняка записують у журнал молодняка.
    Кролі виробничого стада, а також і молодняк, що залишається на плем’я, таврують спеціальними щипцями з голчастими номерами, якими наколюють вухо. Перед клеймуванням вухо треба протерти ваткою, змоченою в спирті. Після наколювання у вухо добре втирають голландську сажу, розтерту в спирті до густої маси (сажу можна взяти з закопченого скла або з димаря). В еко-кролівництві застосовують безболісне таврування.

    У племінних господарствах прийнято ставити два клейма. На правому вусі ставлять порядковий номер при народженні. Порядкові номери починаються щороку з першого номера. На лівому вусі перша цифра означає місяць народження кроля, а дві інші — останні цифри року народження. Так, наприклад, номер 350 означає, що кріль народився в березні 1950 р.